+38067-755-36-48     +38066-496-58-39     +38063-625-20-17     Все контакты

Звіт про похід в Карпати «Говерла» (9-10 травня 2015)

Травнева відпустка, або подорож Карпатами

Почалася ця історія, ще в жовтні 2014 року. Коли ми з Тетянкою купили квитки на відомий лоукост до Грузії. І з передчуттям того, як ми насолоджуємося краєвидами близького зарубіжжя протусили аж до квітня місяця. Поки нас не поставили перед фактом, що Візейр не хоче літати до Грузії і возити туди і звідти наші українські сідниці.
Часу розстроюватись не було, бо відпустка запланована у обох заздалегідь, протусити її в Києві це верх безглуздя. І ми почали розглядати різні варіанти. Перераховувати їх я не збираюсь, тому що якщо цю статтю читатиме якась стороння людина, то вважай я безкоштовно подав гору ідей. Сиди тільки і вибирай...

Ітак... Кошеня моє знайшла похід в Карпати на два дні. На тому і зійшлись. Розпланували час, напрямки. Накупили квитків заздалегідь між містами ііі.... Гайда по західній Україні...
Пишу в переїздах, частинами. Одним оком дивлячись в телефон, іншим у вікно маршрутки. Гарно тут... Дійсно, дуже гарно...
Переїзд з Києва до Ів. Франківська був не складним. Я би навіть сказав приємним. Але то «на любітеля» їздити в купе можна по різному...

Івано-Франківськ. Після того як ми зустрілись із чувачком, який привіз нам прокатне обладнання: палатку, спальники, карімати у нас склалось таке блін враження, що в ньому корінні жителі то українці, а всі інші, не залежно від їхнього проживання на неньці Україні - москалі... Чи то нам такий водій маршрутки попався... У нього було все по 100. До Буковелі -100, до Ворохти - 100, ще там якісь населені пункти були... Кілометраж різний, а ціна одна.... До речі, інструктор наш підсів майже під самою Ворохтою, так з нього теж сто рубасів збили...
Невеличкою для нас несподіванкою було те, що всі переїзди були за власний кошт... Ми розраховували дещо по іншому... Але менш із тим. Врешті решт ми приїхали за емоціями, чистим гірським повітрям і краєвидами. Бонусом і при чому афігенно великим бонусом були ще викиди адреналіну. Повірте, я тепер точно знаю звідки він виділяється... Але про все по порядку...

Частина 1. Говерла.
Навіть не знаю, з чого і почати... Емоції зашкалюють. Похід ще не почався, а мій рюкзак довелось зашивати двічі. Перший раз я як ошпарений бігав по всьому потягу і шукав голку з ниткою, а другий раз уже біля самого підніжжя Говерли. Дякувати нашому інструктору Ромі. Афігенний хлопчина. Далі в тексті я буду називати його інколи нігадяєм. Бо таке творити, що виробляв він... Рома, якщо ці рядки коли-небудь попадуть тобі в очі - знай, ми з Тетянкою тобі щиро прищиро вдячні. Ти нереально крутий!!! Із задоволенням підемо з тобою ще і однозначно уже на більшу к-ть днів.
Ітак... Рюкзак зашив, лишні речі ми на зберігання скинули в якомусь магазинчику за 30 грн, подивилися вверх... Якби міг я б зробив так... Пф... 2061 метр висота? 4.5 кілометри підніматись в гору? Таааа... я і по 15 ходив і нічого, живий... Але я так не зробив. І слава Богу...

Почався підйом. Хвилин 5 по лісі проходимо і Рома каже: "Зараз ще трошки пройдемо і зробимо привал невеличкий". Я ще тоді подумав, який привал?, тільки почали підійматись... але з нехарактерною мені покірністю я промовчав... і ще раз переконався у мудрості слів, "слова то срібло, а мовчання це золото".
Не дивлячись на те, що і спортом я займаюсь і піші прогулянки у мене часто я зрозумів, що сили потрібно берегти...
Загальний підйом у нас зайняв 4,5 години. Із них ми 2,15 піднімались і 2,15 відпочивали на підйомі. Що я можу сказати… Це нереально круто!!! Краса, яка відкривається погляду – неймовірна!!! Я не знаю таких слів, якими б я хоча б крапельку передав того захвату, коли ти озираєшся і бачиш гори, які тебе оточують… Ап…Ап… Ап… Подих захоплює…
Так як піднімались ми 9 травня, в свято, то людей, які також піднімалися і спускалися з гори було відносно не багато. На Говерлі також було відносно не людяно. Пофоткатись нам вдалось ))) Краса… Нереальна краса… Види, яких ти не побачиш на картинці…
Краєвиди, побачивши які ти закохуєшся в гори… Ці напряги, які трапляються при підйомі, вони варті того, щоб пів години побути і помилуватися згори… Між іншим ми на найвищій точці України!!! Моя країна найкраща!!!

Перепочивши, перекусивши і трьома ковтками відсвяткувавши першу малесеньку перемогу ми рушили далі. Я не знаю як кому, але спуск із Говерли особисто для мене дався складно. По перше я все-таки зрозумів остаточно, що боюсь висоти, а по друге мою травмовану кілька років тому ногу почали на спуску зводити судоми, що уповільнювало наше пересування. Але володіючи досить місткою аптечкою, я досить швидко вирішив це питання. (Знаючі люди мене зрозуміють ))) )
Далі піднявшись на гору Брескул (1911 метрів) ми оминули гору Пожижевску (1822 метри) і дійшовши до гори Туркул (1933 метри) ми зрозуміли, що іти до озера Несамовите у нас немає часу і бажання. Озеро було вкрите льодом, а навкруги нього лежав сніг. Розбивати там табір сенсу не було і одягнувшись тепліше (був сильний пронизливий вітер) ми вирішили спускатись вниз, щоб не обходити гору і не витрачати дорогоцінний час. Ця ділянка маршруту заслуговує окремої уваги…
Я не інженер, для того щоб визначити кут під яким ми спускались але в умовах того, що доводилось це робити по снігу, із тяжкими рюкзаками за спинами, то для мене і моєї дівчинки це було екстремально… Моє кошенятко (їй окрема подяка) за весь маршрут ніразу, ні на що не пожалілася ))). Мужня дівчинка ))) За нами почала спускатись ще одна група, але подивившись на те, що їм доведеться пройти вони розвернулися і пішли іншою дорогою. (Наші штани виявилися міцнішими ))) ). Рома, ти нігадяй і нереально крутий!!! Спустив нас цілими і неушкодженими!!!
Далі в порівнянні із тим відрізком шляху який ми пройшли дорога була можна сказати скучною. Єдине, що намочили ноги, але то виключно по неуважності і не бажанню прислуховуватися до інструкторів і правил та порад сайту.

Буквально за хвилин 30-40 після спуску Рома привів нас на чудове місце для ночівки. Назбиравши в лісі дров для багаття ми переодягнувшись і зігрівшись внутрішньо, почали готувати вечерю і грітись біля багаття. Я описую дану пригоду майже через два тижні після її закінчення, але у мене досі картинки тієї краси в голові… Я люблю гори і буду в них ходити щороку. Ці емоціі не порівняти із тупим All inclusive десь в Турції чи Єгипті. Розбивши палатку, зігрівшись, приготувавши вечерю і смачнєнно повечерявши лягли спати. Я перший раз ночував в палатці.
Уявляєте як мені було незвично? Вночі заморозку не було, але тих +2 взагалі не гріло ))). Хоч і було «свіжо», ні я, ні моє кошенятко не замерзли і не захворіли. Вранці помилувавшись красою Карпатського лісу, поснідавши і пофотографувавшись ми після того як зібрали свої речі вирушили далі…

Що я можу сказати… Другий день був у порівнянні з першим просто ніщо… Було багато краси і краєвидів, якими ми любувались. Але емоції отримані саме в перший день порівняти із чимось уже було складно…
Кілька годин ходу і ми повернулися до точки відправлення – Заросляк. Далі забравши речі і доїхавши до Ворохти ми рушили далі ))). Далі за емоціями, відпустка тільки почалася і багато ще чого запланованого у нас було попереду!

Якщо тому хто не полінувався прочитати цю всю писанину цікава моя думка, то я скажу, що Тур вихідного дня «Говерла» це реально крутий маршрут для тих людей, які ідуть в гори перший раз. Одноденного маршруту мало, для того щоб зрозуміти подобається тобі такий відпочинок чи ні. На більшу к-ть днів іти з першого разу сенсу немає…
Я щиро вдячний організаторам, за чудову можливість гарного і здорового відпочинку. Іринка, в цьому місці я саме Вам і дякую!!! Ну і звісно Рома… Рома ти крутий і класний інструктор. Багато в чому нас з Тетянкою направив на шлях істинний. Бути з тобою в цьому нажаль такому коротенькому маршруті було задоволенням!!! Ми вдячні тобі!!!

Автор: Іван Чорноус, Київ